05.06.2009, 10:17
Є такий фразеологізм: де Макар телят пасе, тобто дуже далеко, невідомо де. Так-от, я й обіграв його з 48-річним Василем Макаром, який щодня сушить собі голову, як прогодувати хмару папуг і голубів і, звісно, аби у вольєрах було постійно чисто. Це екзотичне хобі заполонило серце лісника ще з дитинства, але професійно віддався йому в юності, наприкінці 70-х. Поглиблювати знання допомагали насамперед всілякі посібники з розведення птахів, а згодом – і колеги з Міжгір’я, Тячева, Хуста, Берегова, Мукачева, Ужгорода. Отже, переді мною – результат 30-річного захоплення.